UCEF News

SBU's scare tactics towards UCU

2010-05-26T16:30:00.002-04:00

Memorandum Regarding the
Visit to UCU of a representative of the
Security Service of Ukraine (SBU) (former KGB)
responsible for contacts with Churches in Lviv
Lviv, 18 May 2010, office of the rector, 9:50-10:34

Scroll down for Ukrainian text of the memorandum and accompanying statement.

On May 18 at 9:27 in the morning Fr. Borys Gudziak received a call on his private mobile phone from a representative of the Security Service of Ukraine requesting a meeting. The meeting was scheduled for 20 minutes later at the rectorate of UCU. This official had had contacts with the UCU rectorate a year ago at the time of the visit to the university of the then President of Ukraine Viktor Yushchenko. He had made a visit to the rectorate in the late afternoon on May 11 with regard to a request of the Ecumenical and Church History Institutes to sign an agreement to use the SBU archives. At that time members of the rectorate were away from the office. He had, what Dr. Antoine Arjakovsky, director of the Institute of Ecumenical Studies, called a “very good meeting.”

Upon arrival on May 18 in a polite manner the agent related that certain political parties are planning protests and demonstrations regarding the controversial (and in some cases inflammatory) policies of the new Ukrainian authorities. Students are to be engaged in these protests. There is a danger that some of these manifestations may be marred by provocations. He stated that, of course, students are allowed to protest but that they should be warned by the university administration that those involved in any illegal activities will be prosecuted. Illegal activities include not only violent acts but also, for example, pickets blocking access to the work place of government officials (or any protests that are not sanctioned by authorities).

After his oral presentation the agent put on the table between us an unfolded one-page letter that was addressed to me. He asked me to read the letter and then acknowledge with a signature my familiarity with its contents. He stated that after I had read and signed the letter it would be necessary for him to take the letter back. Since I could see that the document was properly addressed to me as rector (I also noticed that it had two signatures giving it a particularly official character) I replied calmly that any letter addressed to me becomes my property and should stay with me -- at least in copy form. Only under these conditions could I agree to even read the letter (much less sign).

The agent was evidently taken back by my response. It seemed that the situation for him was without precedent because in my presence using his mobile phone he called his (local) superiors to ask for instructions on how to proceed. The superior refused permission to leave me either the original letter or a copy, saying that the SBU fears I “might publish it in the internet.” I questioned this entire procedure and the need for secrecy and refused to look at the letter and read its contents. The young official was disappointed and somewhat confused but did not exert additional pressure and did not dispute my argumentation.

Our conversation also had a pastoral moment. I cautioned the agent of the fact that the SBU as the former KGB, with many employees remaining from the Soviet times, has a heavy legacy of breaking and crippling people physically and morally and that he as a young married person should be careful not to fall into any actions that would cause lasting damage to his own identity and shame his children and grandchildren. I sought to express this pastorally as a priest. To his credit he both acknowledged the past and declared his desire to serve the needs of Ukrainian citizens. He also asked that I indicate to him if I feel that he is exercising improper pressure.

Finally, I expressed my and the general population’s profound disappointment that the work of the SBU is so uneven, that security and police officers live lavishly on low salaries because they are involved in corrupt activities, and that the legal rights of citizens and equal application of the law are severely neglected. I gave the recent example of my cousin, Teodor Gudziak mayor of Vynnyky, who in February 2010 (three days after the election of the new president) was arrested in a fabricated case of bribery that was set up by a notoriously corrupt political rival and former policemen through the regional and city police. Despite the fact that two months before the fabricated affair the mayor, based on a vote of the town council, had given the SBU a video of plainclothes policemen breaking into his office and safe in city hall in the middle of the night and using town seals on various documents the SBU took no action. (The leadership of the Church, specifically Cardinal Lubomyr Husar, fears that by manipulated association this case may be used as a devise to compromise the rector of UCU and the whole institution which has a unique reputation of being free from corruption.) I also related that I had reliable testimony and audible evidence that my phone is tapped and has been for many months.

The population of Ukraine continues to fear and distrust both state security and police personnel because of the woeful track record of law enforcement and because of the diffuse practice of police intimidation of honest politicians, journalist, common citizens and the wanton extortion practiced by security institutions and police with respect to middle and small business. I asked the young agent to convey these concerns to his superiors. I had the impression that personally he is open to moral argument but that he also was simply doing his job. It was clear to me that he was dutifully “following orders.”

During our conversation the agent asked me about the imminent (May 20-22) General Assembly of the Federation of European Catholic Universities (FUCE) that will be hosted by UCU in Lviv. He characterized it as an important event (it has received considerable publicity) and asked about the program and whether it is open to the public. It was clear that he would have been interested in participating in the proceedings. I said that the main theme, “Humanization of society through the work of Catholic universities,” was announced in mass media as will be the outcome of the deliberations. The working sessions of the university rectors, however, are not open to the public. I explained that the 211 members of the International Federation of Catholic Universities (IFCU) and the 49 members of FUCE follow closely the development of the only Catholic university in the former Soviet Union. They will be monitoring the welfare of UCU, especially since in Japan in March at the annual meeting of the Board of Consultors of IFCU I had the opportunity to describe some of our socio-political concerns and the threats to the freedom of intellectual discourse (imposition of Soviet historical views, rehabilitation of Stalin and Stalinism, to whom a new monument was unveiled in Zaporizhzhia 5 May 2010) and new censorship of the press and television that are incompatible with normal university life.

Subsequently, as had been arranged at the beginning of the meeting, I called in the UCU Senior Vice Rector Dr. Taras Dobko to whom the official repeated the SBU’s concerns.

Besides noting the SBU’s solicitude for stability in Ukrainian society there are a few conclusions to be drawn from the encounter and the proposals that were expressed:

1. Signing a document such as the letter that was presented for signature to me is tantamount to agreeing to cooperate (collaborate) with the SBU. The person signing in effect agrees with the contents of the letter and their implication. In KGB practice getting a signature on a document that was drafted and kept by the KGB was a primary method of recruiting secret collaborators.

2. Such methods have no known (to me) precedent in independent Ukraine in the experience of UCU and of the Lviv National University whose longtime rector (and former Minister of Education, 2008–10) Ivan Vakarchuk I consulted immediately after the meeting. These methods were well known in the Soviet times.

3. The confiscation of the letter after signature makes the letter and signature instruments to be used at the complete discretion of the SBU

4. The possible scenarios for the exploitation of such a document include the following:

a.) In case of the arrest of a student the SBU could confront the rectorate and charge that the university was informed of the danger to students and did not take necessary measures to protect them from violence or legal harm. In this case the university administration could be charged with both moral and legal responsibility. A charge with legal ramifications could become an instrument to try to force the university to compromise on some important principle (freedom of expression, forms of social engagement and critique, even religious practice, all of which have precedent in recent history). Furthermore, the authorities could use such a pretext to exert a high degree of pressure on the university to curb any and all protest by students.

b.) After a hypothetical arrest of a student or students the students and their parents as well as other members of the university community could be shown the document with which the administration was warned and counseled to curb student activities. Since the administration did not stop the students from the activities that became the pretext for the arrest, parents or others could draw the conclusion that the university does not have adequate concern for the welfare of its students. This would be a most effective way of dividing the university community and undermining the university’s reputation among its most important constituents–students.

5. The apparent genuine surprise of the agent at my refusal to do as requested could mean that he is not used to such a reaction. He had explained to me that he works with clergy on a regular basis. It could be assumed that other clergy (who work with youth, students, etc.) have been approached and that they have not refused to sign such documents.

6. Measures of this nature create apprehension and unease. They are meant to intimidate university administrations and students. They are part of a whole pattern of practice that is well known to the Ukrainian population. The revival of such practices is a conscious attempt to revive the methods of the Soviet totalitarian past and to re-instill fear in a society that was only beginning to feel its freedom.

7. Since only two of the approximately 170 universities of Ukraine have been voicing their protest regarding recent political and educational developments and many rectors have been marshaled/pressured to express their support regarding the turn of events, it is clear that in recent months fear and accommodation are returning to higher education at a rapid pace. It can be expected that UCU will be subject to particular attention and possible pressure in the coming months. The solidarity of the international community, especially the academic world, will be important in helping UCU maintain a position of principle regarding intellectual and social freedom.

8. Speaking and writing openly about these issues is the most peaceful and effective manner of counteracting efforts to secretly control and intimidate students and citizens. As was apparent during this incident, state authorities are particularly sensitive about publicity regarding their activity. Information can have a preemptory, corrective and curing role when it comes to planned actions to circumscribe civic freedom, democracy, and the basic dignity of human beings.

It should be noted that on 11 May 2010, when Ukrainian students were organizing protest activity in Lviv as well as Kyiv, a representative of the office of Ihor Derzhko, the Deputy Head of the Lviv Regional Administration responsible for humanitarian affairs called the rectorate and asked for statistics on the number of students participating in the demonstrations. UCU's response was that the university does not know how to count in that way.

Please keep UCU and all the students and citizens of Ukraine in your thoughts and prayers.

Fr. Borys Gudziak
Rector, Ukrainian Catholic University
19 May 2010

*****

В основу цього меморандуму лягли нотатки, зроблені одразу ж після розмови ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка з представником СБУ 18 травня 2010 р., які були представлені членам ректорату, а також обговорені на зустрічах із викладачами та студентами Університету (19 і 20 травня). Стало зрозуміло, що цією інформацією ми повинні поділитися з ширшою громадськістю. Текст меморандуму англійською мовою було представлено учасникам Генеральної асамблеї європейської федерації католицьких університетів, яка відбувалася 20-22 травня в УКУ, а також розповсюджено в електронній формі серед наших приятелів та доброчинців.

Сучасні обставини, в яких доводиться діяти українським університетам, вимагають від керівництва великої відповідальності за долю їхніх інституцій та довірених їхньому проводу людей. Водночас, молоді особи потребують та очікують чітких і ясних моральних орієнтирів та особистого прикладу. УКУ є середовищем, в якому студенти мають нагоду розпізнавати покликання до морального життя, здобувати досвід громадянських чеснот, смак до свободи і пошану до гідності людини. Ми намагаємося бути нормальним університетом і віримо, що молоді люди в Україні заслуговують на те, щоб жити у нормальному суспільстві. Наше завдання – допомагати їм у цьому не тільки в аудиторії, але й у конкретних ситуаціях, які ставить перед нами життя. Саме таким викликом є подія, оприлюднена в цьому меморандумі.

Ми не можемо погодитися з підходом, де обговорення громадянської активності студентства має відбуватися в непублічний спосіб і з чужого голосу. Висловлення лояльності з такими методами може сіяти тільки підозру, а не будувати довіру. Без такої довіри справжній процес навчання і виховання неможливий. УКУ є автономною інтелектуальною спільнотою, яка може розрізнити, де проходить межа між вихованням у громадянській свободі та політичним тиском і маніпулятивними технологіями.

Наша країна як ніколи потребує відкритої комунікації між учасниками суспільно-політичного життя та формування спільного простору довіри. Маючи добру волю та надію на налагодження такої довіри, ми оприлюднюємо цей документ. Сподіваємося, що представники владних структур розуміють несумісність методів тоталітарного минулого з цілями побудови вільного суспільства, в якому пошанована людська гідність. Від цих методів страждає і гідність самих співробітників СБУ, які вимушено опиняються у морально хибних ситуаціях. Нашим спільним завданням є не допустити інерційного скочування українського суспільства у стереотипи давнього упокорення, яке загрожує водночас і політичній, і духовній безпеці наших громадян.

Ми також висловлюємо солідарність із тими громадським колами, які шанують чесне та відкрите спілкування і вважають його умовою здорових людських та суспільних стосунків. До такої ж чесної та відкритої співпраці ми закликаємо і органи державної влади.
Ректорат УКУ

Меморандум
ректора Українського Католицького Університету
про відвідини УКУ представником Служби безпеки України –
відповідальним за стосунки з Церквами
Львів, 18 травня 2010 р., кабінет ректора, 9:50-10:34

Вранці 18 травня о 9:27 я отримав дзвінок на свій приватний мобільний телефон від представника СБУ, який попросив про зустріч. Ми домовилися зустрітися через двадцять хвилин у приміщенні ректорату УКУ. Цей співробітник вже контактував з ректоратом рік тому, під час візиту до університету тодішнього Президента України Віктора Ющенка. Він також відвідав ректорат пізнього пообіддя 11 травня 2010 р. в справі запиту Інституту екуменічних студій та Інституту історії Церкви про підписання угоди щодо опрацювання архівів СБУ. У цей час представників ректорату вже не було в кабінетах, і він мав, за висловом директора Інституту екуменічних студій д-ра Антуана Аржаковського, з ним «дуже добру зустріч».

Після свого прибуття 18 травня, цей співробітник у ввічливий спосіб повідомив про те, що деякі політичні партії планують протести та демонстрації з приводу суперечливої (а в деяких випадках обурливої) політики нової української влади. Студенти будуть задіяні у цих протестах. Існує небезпека, що деякі з цих акцій можуть супроводжуватися провокаціями. Він ствердив, що студенти, звичайно, мають право протестувати, однак адміністрація університету повинна їх застерегти, що ті, хто візьме участь у будь-якій протиправній діяльності, будуть притягнуті до відповідальності перед законом. Протиправна діяльність включає в себе не тільки акти насильства, а й, наприклад, пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових службовців (або будь-які інші протести, не санкціоновані владою).

Після усного представлення справи співробітник поклав на стіл розкритого листа на аркуші паперу, що був адресований мені. Він попросив мене прочитати листа, а тоді підтвердити підписом, що я ознайомився з його змістом. Відвідувач ствердив, що після того, як я прочитаю і підпишу цей лист, він повинен забрати його з собою. Оскільки я зміг побачити, що документ був адресований мені як ректорові (я також зауважив, що на ньому було два підписи, які надавали йому особливо офіційного характеру), я спокійно відповів, що всякий лист, адресований мені, стає моєю власністю і повинен залишатися у мене, принаймні у формі копії. Лише за цих умов я міг погодитися прочитати цей лист (не говорячи вже про те, щоб його підписувати).

Співробітник був явно збентежений моєю відповіддю. Видавалося, що він не мав подібних прецедентів, тому що у моїй присутності зателефонував по мобільному зв’язку до свого (місцевого) керівництва, запитуючи про інструкції, що робити далі. Начальник відмовив у дозволі лишити мені чи то оригінал, чи копію листа, сказавши, що СБУ побоюється, що я «можу опублікувати його в інтернеті». Я поставив запитання про доцільність всієї цієї процедури та про необхідність такої секретності й відмовився навіть дивитися на листа і читати його зміст. Молодий співробітник був розчарований і частково збентежений, однак не чинив додаткового тиску і не сперечався з моєю аргументацією.

Наша розмова мала й душпастирський момент. Я нагадав співробітнику той факт, що СБУ як нащадок колишнього КДБ, у якій залишається багато працівників ще з радянських часів, обтяжена спадщиною фізичного й морального ламання і калічення людей, та що він, як молода одружена особа, повинен бути обережним, аби не допуститися вчинків, які можуть завдати непоправної шкоди йому особисто та осоромити його перед дітьми та онуками. Як священик я почувався зобов’язаним вказати на цю душпастирську перспективу. До його честі, він відмежувався від спадщини минулого й заявив про своє прагнення служити потребам українських громадян. Він також попросив звернути йому увагу, якщо я вважаю, що він чинить неналежний тиск.

Врешті, я виразив моє особисте й назагал поширене в народі глибоке розчарування тим, що праця СБУ така непослідовна, що офіцери безпеки й міліції живуть розкішно, хоч отримують мізерні зарплати, що їхня діяльність просякнута корупцією та що нехтуються законні права громадян і їхня рівність перед законом. Я навів свіжий приклад з моїм двоюрідним братом Теодором Ґудзяком, мером міста Винники, який у лютому 2010 р. (три дні після обрання нового Президента) був арештований на підставі сфабрикованого звинувачення в хабарництві, організованого відомим корупціонером – політичним конкурентом й колишнім міліціонером – та за допомогою обласної й міської міліції. Незважаючи на те, що за два місяці до сфабрикованої справи мер, спираючись на голоси міської ради, надав СБУ відео, на якому переодягнені у цивільний одяг міліціонери серед ночі безперешкодно вриваються в його офіс у міській раді, дістають із сейфу міську печатку і ставлять її на різних документах, СБУ не вжила жодних заходів. (Предстоятелі Церкви, зокрема Блаженніший Любомир (Гузар), висловили занепокоєння, що внаслідок маніпульованих асоціацій цей випадок може бути використаний як привід, аби скомпрометувати ректора УКУ і цілу інституцію, яка має виняткову репутацію вільної від корупції). Я також повідомив, що маю достовірні свідчення та аудіодокази того, що мій телефон прослуховується, і то вже протягом багатьох місяців.

Народ України продовжує побоюватися й не довіряти як Службі безпеки, так і міліції через систематичні зловживання законом; через поширену практику залякування чесних політиків, журналістів, активних громадян; через зухвалий шантаж і здирства, здійснювані силовими структурами щодо середнього та малого бізнесу. Я попросив молодого співробітника передати мою стурбованість такими фактами своєму начальству. Я мав враження, що він особисто готовий дослухатися до етичних аргументів, але й, водночас, виконує свою звичну роботу. Мені було ясно, що він старанно «дотримується інструкцій».

Під час нашої розмови співробітник СБУ запитав мене про Генеральну асамблею Федерації європейських католицьких університетів (FUCE), що мала відбутися 20-22 травня в стінах УКУ у Львові. Він охарактеризував її як важливу подію (вона отримала серйозний розголос) і спитав про програму, та про те, чи зустріч відкрита для широкого загалу. Стало зрозуміло, що він був би зацікавлений взяти у ній участь. Я сказав, що головна тема: «Діяльність католицьких університетів задля гуманізації суспільства» була оголошена в засобах масової інформації і що результати обговорень також будуть оприлюднені. Однак робочі засідання ректорів університетів не є загальнодоступними. Я пояснив, що 211 членів Міжнародної федерації католицьких університетів (IFCU) та 49 членів FUCE ретельно слідкують за розвитком єдиного католицького університету на території колишнього Радянського Союзу. Вони особливо зацікавились обставинами діяльності УКУ після того, як у березні на щорічній зустрічі Ради консульторів IFCU в Японії, я мав нагоду описати деякі наші суспільно-політичні перипетії та загрози свободі інтелектуального дискурсу (нав’язування радянського бачення історії; реабілітацію сталінізму і Сталіна, якому 5 травня 2010 р. в Запоріжжі відкрили новий пам’ятник; відновлення цензури у пресі й на телебаченні), які несумісні з нормальним університетським життям.

Тоді, як це й було домовлено на початку зустрічі, я запросив до розмови першого проректора УКУ д-ра Тараса Добка, якому співробітник повторив побажання СБУ.

Розуміючи стурбованість СБУ збереженням стабільності українського супільства, слід зробити декілька висновків з цієї зустрічі та пропозицій, які на ній були висловлені:

1. Підписання такого документа, як цей лист, що був мені запропонований до підпису, рівнозначне зі згодою на співпрацю з СБУ. Особа, яка його підписує, властиво, погоджується зі змістом листа та з можливими його наслідками. У практиці радянських спецслужб поставлення підпису на документі, який був написаний КДБ і зберігався там, було основним методом вербування таємних інформаторів (сексотів).

2. Такі методи не мають відомих (мені) прецедентів у незалежній Україні в досвіді УКУ та Львівського Національного Університету, чийого довголітнього ректора (і колишнього міністра освіти і науки 2008-2010 рр.) Івана Вакарчука я спитався безпосередньо після цієї зустрічі. Ці методи були добре відомі в радянські часи.

3. Конфіскація листа після підписання робить його і підпис інструментами для використання СБУ на власний розсуд.

4. Можливі сценарії використання подібного документа включають таке:

a) У випадку арешту студента, СБУ може звернутися до ректорату з оскарженням, що університет був поінформований про небезпеку для студентів, але не вжив необхідних заходів, щоб вберегти їх від протиправних вчинків чи насилля щодо них. У такому випадку адміністрації університету може бути висунуте звинувачення з подальшою моральною та юридичною відповідальністю. Звинувачення з юридичними наслідками може стати інструментом змусити університет піти на компроміс стосовно своїх засадничих принципів (свободи слова, форм суспільної діяльності та критики, навіть релігійних практик – все це має свої прецеденти в недавній історії). Більше того, влада може використовувати такий претекст, аби здійснювати потужний тиск на університет з метою приборкати будь-які студентські протести.

б) Після гіпотетичного арешту студента чи студентів, їхнім колегам і батькам, як і іншим членам університетської спільноти можуть показати документ, яким адміністрація була попереджена, і їй порадили приборкати прояви студентської активності. Оскільки адміністрація не відвернула студентів від незаконної діяльності, яка стала приводом для арешту, батьки й інші особи можуть зробити висновок, що університет недостатньо (неадекватно) піклується безпекою своїх студентів. Це був би найефективніший спосіб поділити університетську спільноту та підірвати репутацію університету серед його найважливіших членів – студентів.

5. Явний та справжній сюрприз, яким стала для співробітника моя відмова вчинити так, як вимагалося, може означати, що він не часто зустрічається з подібною реакцією. Він пояснив мені, що регулярно працює з духовенством. Можна припускати, що подібним чином зверталися або будуть звертатися і до інших душпастирів (які працюють з молоддю, студентами і т.д.), та що хтось не міг або не зможе відмовитися підписати такий документ.

6. Заходи такого типу породжують острах і тривогу. Вони й задумані для того, аби залякати адміністрації університетів та студентів. Вони є елементом методології, добре знаної українському народові. Відродження таких практик є свідомою спробою відродити методи радянського тоталітарного минулого та наново посіяти страх у суспільстві, яке тільки почало відчувати свою свободу.

7. Оскільки лише декілька з приблизно 170 українських університетів заявили протест проти недавніх змін у політиці та освіті, а багатьох ректорів спонукакли і/або змусили висловитися на їхню підтримку, то зрозуміло, що останнім часом у вищу освіту швидкою ходою повертаються страх і пристосуванство. Можна очікувати, що УКУ буде об’єктом особливої уваги й можливого тиску в наступні місяці. Солідарність міжнародної спільноти і, особливо, академічного світу буде важливою допомогою для УКУ, аби університет відстояв свою принципову позицію стосовно інтелектуальної і суспільної свободи.

8. Відкриті висловлювання і публікації на ці теми є мирним і найбільш ефективним способом протидії секретному контролю та залякуванню студентів і громадян. Як стало очевидним під час згаданого випадку, представники владних структур є особливо чутливими до винесення їхніх дій на публіку. Інформація може відігравати запобіжну, коригуючу й зцілюючу роль, якщо вона виявляє заплановані дії, які мають на меті обмежити громадянську свободу, демократію та людську гідність.

Слід зазначити, що 11 травня 2010 р., коли українські студенти організовували протести у Львові та Києві, представник апарату Ігоря Держка, заступника Голови ЛОДА, відповідального за гуманітарні питання, зателефонував до ректорату й запитав про статистику – кількість студентів, які беруть участь у демонстраціях. В УКУ відповіли, що не знають, яким чином вести такі підрахунки.

Прошу пам’ятати про УКУ, про всіх студентів та громадян України у Ваших думках і молитвах.

о. Борис Ґудзяк
Ректор
Українського Католицького Університету
19 травня 2010 р.Б.

UCU Signs Agreement with St. Mary's University College in Calgary

2010-04-08T11:21:00.005-04:00

The Ukrainian Catholic University, Lviv, Ukraine, and St. Mary’s University College, Calgary, Canada, have recently signed a Memorandum of Understanding for Institutional Cooperation. This formal collaborative agreement considers the Catholic nature and purpose of both universities and similar areas of scholarly interests, teaching and research objectives. It is designed to promote academic, research and cultural exchanges.

The Memorandum, signed by Rev. Borys Gudziak, PhD, Rector of the Ukrainian Catholic University, and Terrence J. Downey, PhD, President of St. Mary’s University College, originated during Rev. Gudziak’s visit to St. Mary’s University College in October 2009 and is for an initial term of three years. During this period, the universities are committed to encourage and implement exchange programs for students and professors. The agreement stipulates that “both parties propose to cooperate in developing teaching and research projects for the mutual advantage and technological enrichment of the two institutions.” The Ukrainian Catholic University and St. Mary’s University College “will exchange information, documentation and invitations to academic congresses and conferences” in those research and scientific areas in which each has expertise.

Founded in 2002, the Ukrainian Catholic University, a centre of the educational, spiritual and cultural life of the Church in the Ukraine, grants Bachelor’s and Master’s degrees and is the only Catholic University in the former Soviet Union. St. Mary’s University College, founded in 1986 as St. Mary’s College, grants Bachelor of Arts and Bachelor of Education degrees and is the only Catholic University west of the Maritime Provinces to grant its own liberal arts degrees. The St. Mary’s Bachelor of Education degree is the only one in Canada specifically directed to the formation of teachers for Catholic schools.

For further information contact:

Terrence J. Downey, PhD, President
St. Mary’s University College
14500 Bannister Rd., SE
Calgary, AB T2X 1Z4
(403) 254-3701
tdowney(at)stmu.ab.ca

OR

Laura Dawson, Director Development
Ukrainian Catholic Education Foundation
263 Bering Avenue
Toronto, ON M8Z 3A5
(416) 239-2495
dawson(at)ucef.ca

2010-03-02T12:41:00.029-05:00

The Ukrainian Catholic University's Summer School Program offers academic learning in an international environment. Its purpose, to enable intense study while encouraging growth in personal faith, is carried out through intercultural understanding and spiritual development.

Every summer from June to August, UCU welcomes approximately 400 students from across the globe whose fields of study include: modern and classical languages, culture, art, and theology. In addition to academics, UCU summer students participate in many extra-curricular and site-seeing activities both on campus and throughout Lviv.

Ukrainian Language & Culture Summer School: June 21 – July 30, 2010
Each summer, highly motivated students arrive in historic Lviv from all over North America and Europe to immerse themselves in Ukrainian language and culture. This course provides students with a practical and exciting way to improve their Ukrainian while experiencing one of the most beautiful and culturally-diverse cities in Europe. The Ukrainian Language & Culture program is divided into three or six-week study periods (eligible for University credit) at the beginner, intermediate and advanced levels. No previous experience of Ukrainian is required for this program.
For more information, please visit: http://www.ucu.edu.ua/ussApplication Deadline: June 1, 2010

Icon-Painting Summer School: July 5 – July 25, 2010
The Summer School of Icon-Painting not only teaches participants basic icon-painting skills, but also introduces them to icon theology and reveals the spiritual richness of iconography. Participants will have a chance to experience spiritual growth while working on their own icon and by taking part in the Liturgy of the Byzantine rite.
For more information, please visit: http://www.os.ucu.edu.ua/en/ipss.html
Application Deadline: June 1, 2010

Sacred Music Summer School: August 2 - 23, 2010
UCU’s Sacred Music Program provides a uniquely spiritual experience for church choir conductors, cantors, liturgical singers and teachers alike. Classes include: liturgical singing, voice lessons, conducting, theology of church singing, history and theory of liturgical singing. All those called to sacred music ministry are invited to apply. Knowledge of Ukrainian is an asset, but not required.
For more information, please E-mail: ils@ils.org.ua
Or visit: http://www.ucu.edu.ua/ukr/summerschools/pastoral/reg_ukr
Application Deadline: June 1, 2010

In addition, the following programs are being offered:

Ukrainian Summer in Italy: July 31 - August 7, 2010
at the UCU campus in Rome
Application Deadline: April 15, 2010

Business in Eastern Europe: July 5 - 9, 2010
at the Lviv Business School (LvBS) at UCU

Applications and more information, at: http://www.ucu.edu.ua/uss

CALL FOR VOLUNTEERS - Teach English in Ukraine!: July 1 – July 26, 2010
Interested in teaching abroad? UCU is seeking volunteers for its 2010 Carpathian English Summer School. The month-long program offers a chance to live with Ukrainian college students, experience Eastern Christianity, and learn about the new challenges facing this ancient country. No prior knowledge of Ukrainian is necessary.

For more information, please visit: http://www.ucu.edu.ua/eng/summerschools/language/ess

Application Deadline: March 30, 2010

Summer Semester, Ukrainian Catholic University
vul. Ilariona Sventsitskoho, 17 · Lviv, 79011, UKRAINE
Phone: 011 / 38 / 032/ 240-99-4 · Fax: 011 / 38 / 032 / 240-99-50
E-mail: summer@ucu.edu.ua · Web: http://www.ucu.edu.ua
Applications and additional information available at: http://www.ucu.edu.ua/eng/summerschools/
With support from the Ukrainian Catholic Education Foundation (Canada)

UCEF Employment Opportunity

2010-02-10T11:01:00.006-05:00

UCEF is currently accepting applications for the position of:
Coordinator, Administration and Development
(permanent, full time)

Qualifications:

- excellent communication skills, both written and oral (fluency in English and Ukrainian is required)

- high level of maturity, organizational skills and the ability to work independently and with others required

- post secondary studies in non-profit management, public relations, fundraising or related fields are an asset

- computer literacy and a working knowledge of Microsoft Office is required; familiarity with FileMaker is an asset, but training will be provided.

Responsibilities:

- office management and general office duties such as maintaining files and reviewing mail

- coordinating communications to internal and external contacts; donor relations and communication.

- coordinating communications with event committees, some travel to attend committee meetings and events may be required

- project support and development (mailing campaigns, fundraising events, etc.)

- database management

- reports to the Administrative Director and the Development Director

Rate of Pay: $17/hour, 30 hours/week

Apply with a cover letter and resume, to:
Lada Darewych
Administrative Director
Ukrainian Catholic Education Foundation
263 Bering Ave.
Toronto, ON M8Z 3A5
Fax: (416) 239-2496
Email: darewych(at)ucef.ca

Application Deadline: Friday, March 5, 2010

We thank all candidates for their applications. Only those who are short-listed will be contacted.

The Monczak Family Endows Chair in Bioethics at the Ukrainian Catholic University

2009-11-17T12:32:00.006-05:00

Petro Didula

Increasingly, modern medicine is confronted with ethical questions. The life of the patient often hinges on decisions made by doctors. With the development of knowledge and medical technology the possibilities for doctors to interfere in a person’s physical state has repercussions in a person’s spiritual being as well. Today, the life of a person who might otherwise die can be extended. Death will come only when life-support equipment is removed. How long should a person’s life be preserved? Can the withdrawal of life-support be treated as intentional killing (euthanasia)?

These kinds of question require both theoretical understanding and special consideration on a case-by-case basis. Many hospitals in Canada, the U.S., and Western Europe have special committees on bioethics which consider these problems. Generally, these committees are made up of individuals who have a deep understanding of the essence of humanity and a respect for human dignity and rights. The task of these committee members is to resolve the most complicated ethical questions that arise in medical practice. In Ukraine, unfortunately, in the majority of cases, what prevails is fear for the suffering of the patient and the greed of medical workers, lawyers, and officials.

The initiative of the Ukrainian Catholic University (UCU) to open a Department of Bioethics in its Faculty of Philosophy and Theology is a response to the ever-growing need of modern Ukrainian society. “We want to provide fundamental knowledge in the field of bioethics and a quality moral and ethical education for doctors, scholars, philosophers, lawyers, as well as chaplains and medical workers in hospitals who might become members of bioethical committees at their medical institutions”, explains Fr. Ihor Boyko, Ph.D., Dean of the Faculty of Philosophy and Theology. “The general goal is to humanize medicine and formulate a social viewpoint among the population of Ukraine regarding questions like the dignity of human life, respect for individuals, organ transplants, the use of reproductive technologies, euthanasia, surrogate motherhood, the use of stem cells, and so on.”

UCU’s initiative received the support of Dr. Yury Monczak, Assistant Professor of Genetics at the Medical Faculty of McGill University in Montreal, one of the top twenty Universities in the world, the Director of the Laboratory of Molecular Pathology at the Jewish General Hospital (a McGill University teaching hospital), as well as a lecturer at the University of Montreal. Together with his parents, Myron and Bohdana Monczak, he has become the founder of the Chair in Bioethics at UCU.

“UCU convinced me to foster my Ukrainian roots…”

“I became interested in the Department of Bioethics for professional reasons,” explained Dr. Monczak. “I am a witness of how quickly scholarly thought is going forward, and how a moral understanding of things is being left far behind. Research projects have given me pause to consider many ethical questions, for instance, regarding research on the use of human embryonic cells. Do we have the right to use embryonic cells for these purposes? I didn’t always have concrete answer to these questions. And here at UCU, a Department of Bioethics has appeared which will develop a Christian position on this matter, and will also address the issues of abortion, in-vitro fertilization, and so on. Knowledge gives us many options, but what are the moral criteria for their use? Consequently, when I heard about Fr. Ihor Boyko’s work, I decided at once to respond to this colossal need.”

A certificate program in bioethics will commence in October, which is intended for medical and service personnel of medical institutions, religious, volunteers, and priests who work or plan to work as hospital chaplains. “Chaplains should know how to approach a patient who, let’s say, suffers from a terminal illness, or how to help a person whose family member has died. The training of such priests at the Department of Bioethics will help them in their pastoral work,” explained Rev. Dr. Ihor Boyko, Dean of the Faculty of Philosophy and Theology.

“I have a special sentiment for the Ukrainian Catholic University,” said Dr. Monczak. “In his time my grandfather studied at the Theological Academy in Lviv [the precursor of UCU]. He talked about that period with great enthusiasm, in particular about [its founder] Metropolitan Andrey Sheptytsky. UCU, which Patriarch Josyf Slipyj founded in Rome, is connected with the life of my late uncle, Rev. Ihor Monczak. He studied in Rome and was one of Patriarch Josyf’s assistants. My uncle was authorized to open an UCU branch in Montreal and I attended some classes there. The idea of the university was already alive in the hearts of our great-grandfathers, priests from Halychyna [Western Ukraine].” This is why the Monczak family established an endowment administered by the Ukrainian Catholic Education Foundation in Canada for UCU’s Department of Bioethics in memory of two grandfathers and two grandmothers who each raised two children and grandchildren – the Mykhailo Monczak, Rev. Ivan Hawryluk, Daria Kohutiak and Sofia Kokotska Memorial Fund.

“I admit that at first I was skeptical about UCU. But as soon as I came here to Lviv, and saw how this idea has developed, and spoke with my good friend the Rector, Fr. Borys Gudziak, I became a huge supporter of this university, because I was simply so taken by its dynamic development,” continued Dr. Yury Monczak.

Having become well acquainted with UCU’s work, he became convinced of its potential as a university of the highest world standards. “I lecture in French at the University of Montreal and English at McGill University. I am well acquainted with the highest world standards of university education. I see the potential in UCU of achieving these standards and this is very important to me. This gives me a concrete reason to hold on to my Ukrainian roots. I was born in Montreal. I go to my Mother and Father’s on Christmas Eve, place cloves of garlic and hay under the table cloth, a silver coin, a loaf of bread, candles… and it’s all well and good, but that’s not the essence of being Ukrainian. I needed a concrete reason to foster my Ukrainian roots. The Ukrainian Catholic University has given me that reason: here they nurture young people, future priests, and in time I expect, future engineers, doctors, and journalists. This is why I am proud to be a Ukrainian.”

“In our time,” stated Fr. Boyko “it is exceptionally important to have people who can help realize projects of extreme importance for modern Ukraine and the world, for without appropriate resources it is difficult to even consider their success and quality. We have a sufficient number of specialists who completed their licentiate and doctoral work in various universities abroad. I personally want to thank the Monczak family, who joyfully responded to the idea of creating a Department of Bioethics at UCU. I understand that a great responsibility lies on those persons who will carry it out, but I believe that, by working persistently and with devotion, great results can be achieved.”

Родина Мончаків уфундувала Катедру Біоетики при Українському Католицькому Університеті

Петро Дідула

Сучасна медицина щораз частіше опиняється перед проблемами етичного характеру. Від правильності вибору нерідко залежить життя як пацієнта. У зв’язку з розвитком науки та медичних технологій збільшуються різного роду можливості втручання лікарів у тілесність людини, а тим самим і в її духовний світ. Скажімо, медикаментозними та іншого роду засобами людину, яка мала б померти, сьогодні можна утримувати при житті ще довший час. Її смерть настане в момент, коли від’єднають спеціяльне устаткування. Як довго утримувати людину при житті? Чи можна трактувати акт від’єднання як умисне умертвлення (евтаназію)?

Такого роду питання вимагають як теоретичного осмислення, так і відповіді щодо кожного конкретного випадку. У багатьох лікарнях Америки, Канади та Західної Европи діють спеціальні біоетичні комітети, які працюють над такими проблемами. До комітету, зазвичай, належать особи, вмотивовані глибоким знанням сутності людини, поваги до її гідності та пошанування її прав. Їхнє завдання – вирішувати найскладніші етичні питання, що виникають у медичній практиці. В Україні, на жаль, у більшості випадків бере гору страх перед стражданням пацієнта, бажання медичних працівників, та юристів швидко заробити.

Ініціятива Українського Католицького Університету (УКУ), спрямована на розвиток Катедри Біоетики при Філософсько-богословському Факультеті є, власне, відповіддю на цю щораз більшу потребу сучасного українського суспільства. «Ми хочемо давати ґрунтовні знання у галузі біоетики та якісну морально-етичну освіту лікарям, науковцям, філософам, юристам, а також капелянам та медичним працівникам у лікарнях які могли б стати членами біоетичних комітетів при свої медичних установах», розповідає Декан Філософсько-богословського Факультету о. д-р Ігор Бойко. «Загалом ідеться про процес гуманізації медицини та формування суспільної позиції серед населення України щодо питань гідності людського життя, пошани до кожної людини, трансплантації органів, застосування допоміжних репродуктивних технологій, евтаназії, сурогатного материнства, використання стовбурових клітин, тощо».

Цікаво, що ініціятива УКУ одразу отримала підтримку д-ра Юрія Мончака, професора ґенетики Медичного Факультету Університету МакҐил (McGill) в Канаді, одного з двадцяти найкращих університетів світу, Директорa Лябораторії Молекулярної Патології при Jewish General Hospital (навчальний шпиталь при Університеті МакҐил) та викладачa Монреальського Університету. Проф. Мончак, разом із своїми батьками Мироном і Богданою Мончаками, стали фундаторами Катедри Біоетики УКУ.

«УКУ мене переконав підтримувати моє українство.»

«Працею такої катедри я зацікавився з професійних мотивів», розповідає проф. Мончак. «Я є свідком того, як швидко йде вперед наукова думка і як далеко позаду залишається моральне розуміння речей. Під час наукових дослідів у мене виникало дуже багато питань етичного характеру, скажімо, щодо дослідів з використанням людських ембріональних клітин. Чи ми маємо право вживати для цих цілей ембріональні клітини? На це я не мав відповіді. А тут в УКУ з’являється Катедра Біоетики, яка вироблятиме християнську позицію щодо цієї справи. Це також стосується питань абортів, питань запліднення у пробірках, тощо. Наука дає багато можливостей, але якими є моральні критерії їх використання? Тому, коли я почув про працю отця Ігоря Бойка, я одразу вирішив відгукнутися на цю кольосальну потребу».

Вже з жовтня починається сертифікатна програма з біоетики. Вона насамперед розрахована на медичний та обслуговувальний персонал лікувальних установ, монахинь, добровольців та священиків, які працюють чи плянують працювати капелянами у лікарнях. «Капеляни повинні знати як звернутися до пацієнта який, скажімо, має ту чи іншу невиліковну хворобу, як допомогти особі, що втратила рідних. Вишкіл таких священиків при Катедрі Біоетики допоможе їм у їхній душпастирській праці», продовжує о. д-р Ігор Бойко, Декан Філософсько-богословського Факультету.

«До Українського Католицького Університету маю особливий сентимент », каже проф. Мончак. «Свого часу в Богословській Академії у Львові [з якої постав УКУ] навчався мій дідусь. Він розповідав про той період із превеликим піднесенням, зокрема про [її засновникa] Митрополита Андрея Шептицького. З УКУ, що його заснував у Римі Патріярх Йосиф, пов’язане життя мого стрийка – нині вже покійного о. Ігоря Мончака. Він навчався у Римі й був одним із помічників Патріярха Йосифа. Потому стрийко мав уповноваження відкрити філію УКУ в Монреалі. На деякі виклади туди я також ходив. Ідея Університету жила вже в серцях наших прадідів, священиків з Галичини», говорить проф. Мончак. Тому родина Мончаків рішила заснувати Фонд при Українській Католицькій Освітні Фундації в Канадаі на Катедру Біоетики УКУ в пам’ять двох дідів і двох бабусь, які виховали двох дітей та внуків – Фонд ім. Михайла Мончака, о. Івана Гаврилюка, Дарії Когутяк і Софії Кокоцької.

«Зізнаюся, спершу я дуже скептично ставився до УКУ. Але відтоді як безпосередньо тут, у Львові, побачив як ця ідея розвинулася, поговорив з моїм добрим приятелем Ректором о. Борисом Ґудзяком, я справді став великим прихильником цього Університету, просто таки був захоплений динамічністю його розвитку», продовжує д-р Юрій Мончак.

Докладно ознайомившись із працею УКУ, він висловив своє переконання у тому, що тут є потенціял університету найвищого світового стандарту. «Я викладаю французькою мовою у Монреальському Університеті та англійською в Університеті МакҐіл. Мені знайомі найвищі світові стандарти університетської освіти. Саме в УКУ я бачу той потенціяал університету найвищого світового стандарту. І це для мене дуже важливо. Це мені дає конкретну причину, чому триматися українства. Я народився в Монреалі. Ходити до тата й мами на Святвечір, покласти зубчики часнику та сіно під обрус, срібна монета, колач, свічки, то все дуже гарно, але не на тім полягає українство. Я потребував конкретної причини чому я маю підтримувати те українство. Український Католицький Університет дав мені ту причину: тут виховують молодих людей, майбутніх священиків, а з часом сподіваюся майбутніх інженерів, лікарів, журналістів. Ось чому я гордий бути українцем».

«В наш час», пояснює о. Ігор Бойко «надзвичайно важливо мати людей, що можуть допомогти у реалізації вкрай необхідних для сучасної України і світу проєктів, бо без відповідних ресурсів годі й думати про успішну та якісну справу. Ми маємо достатню кількість фахівців, які завершили свої ліценціятські та докторські праці у різних університетах за кордоном. Від себе особисто хочу подякувати родині Мончаків, які радо відгукнулися на ідею створення Катедри Біоетики при УКУ. Розумію, яка велика відповідальність лежить на тих особах, що будуть його реалізовувати, але вірю в те, що працюючи наполегливо та віддано, можна досягти добрих результатів».

UCEF Canada Elects A New Chair

2009-09-01T12:52:00.005-04:00

At a meeting of the Board of Directors of the Ukrainian Catholic Education Foundation (UCEF) in Canada, which was held on June 24, 2009 in Toronto, Fr. Michael Kwiatkowski, JCOD, was elected as the new Chairman of the Board of the Foundation. Michael Kwiatkowski was born in Manitoba and eventually moved to the city of Brandon. He studied at St. Vladimir’s College while attending the minor seminary of the Ukrainian Redemptorist Fathers in Roblin, Manitoba. In 1980 he entered the Pontifical Seminary of St. Josaphat in Rome, where he completed his studies in philosophy and theology. He was ordained by Metropolitan Maxim Hermaniuk in Brandon. After six years of pastoral ministry at the Parish of the Blessed Virgin Mary the Protectress in the city of Winnipeg, Fr. Michael Kwiatkowski returned to Rome, where he eventually defended his doctorate in eastern canon law at the Pontifical Oriental Institute. During his studies in Rome he also served as pastor in Manchester, England. From 1997 to 1999 he was the Chancellor of the Patriarchal Curia of the Ukrainian Catholic Church in Lviv; from 2000 to 2006 he was the Vice-rector and Chaplain of the Ukrainian Catholic University. During his time in Lviv he also served as a judge of the Patriarchal Tribunal, which he headed for a period, and as chaplain at the Military Academy. From 2007 to 2009 he was the Spiritual Director at Holy Spirit Seminary in Ottawa. In 2007 Fr. Kwiatkowski was invited to join the Board of UCEF. As of September 2009 he returns to pastoral ministry at Holy Eucharist Church in Winnipeg.

“Today when our Church exists on various continents, we need personalities who by their experience and their God-given talents can bring together the dispersed. Father Kwiatkowski is one of these.

He enjoys the respect, friendship, and love of many people from various countries and continents. During the time of his long work in Ukraine he came to know the pastoral, scholarly, and educational prospects of our Church. I personally am very grateful to him for the five years he served on the UCU Rectorate, when he was Vice-Rector and Head of the Spiritual-Pastoral Department,” said UCU Rector Fr. Borys Gudziak, Ph.D. “Both the students and the staff expected and found great support from him. I know that Father Kwiatkowski’s integrity of character, which is widely acknowledged by all, will assist him in his work at the Foundation for the needs of the University.”

In 2000, Father Michael Loza, at the proposition of the Rector of UCU, was called to create the Ukrainian Catholic Education Foundation (UCEF) in Canada. “Fr. Michael Loza carried out an exceptionally important role in organizing UCEF in Canada. This was not an easy task. He and his wife Oksana devoted a lot of time to the Foundation, enlisted the help of good people and found dedicated Board Members.” The founding Trustees of the foundation were the Most Rev. Cornelius Pasichnyj, Fr. Michael Loza, Rt. Rev. Roman Galadza, Prof. Jurij Darewych, Ihor Paul Komarnicky, and Roman Melnyk. In 2001, having established itself as a Trust and putting in motion the process of attaining charitable status, Fr. Michael Loza became the Executive Director of UCEF, and Prof. Jurij Darewych its Chair.

At the initiative of the Chair, the first task set to the Board was to find 100 donors who would each donate $1,000 towards the establishment of the UCEF Endowment Fund. In a short while they exceeded this goal, collecting more than $100,000 in the first two months of the campaign alone. This was the start the Foundation’s fruitful work.

UCEF received its charitable status in 2005 and hired Lada Darewych as its Administrative Director at that time. Fr. Loza stepped down as Executive Director and was invited to join the Board and subsequently elected Chair of the Trustees. In the fall of 2008 Laura Dawson (Development Director) and Melanie Manzatiuk joined the permanent staff of UCEF.

In November 2008, UCEF officially became an incorporated entity. The incorporation has allowed UCEF to broaden its activities on a national level, most notably with the development and expansion of its Advisory Committees. These committees, known as the “Friends of UCU”, will organize annual regional fundraising events across Canada for the benefit of the Ukrainian Catholic University (UCU) in Lviv. Such events are already scheduled to take place this fall in Winnipeg, Montreal, Calgary and Toronto.

“UCEF today has a good legal grounding and reputation, and this is to a great extent thanks to Father Michael Loza, who, like Fr. Kwiatkowski, is well-loved both in Canada and in Ukraine,” said UCU’s Rector.

“Through the efforts of the first Trustees, and thanks to the generosity of our donors, UCEF has truly become a permanent source of funding for educational projects at UCU,” said Lada Darewych, UCEF’s Administrative Director. “Under the leadership and vision of Fr. Kwiatkowski we look forward to continued success and growth of the Foundation and of our efforts on behalf of the Ukrainian Catholic University.” The current Board of Directors is comprised of: Rt. Rev. Roman Galadza, Fr. Michael Loza, Prof. Jurij Darewych, Ihor Paul Komarnicky, Marta Lewycky, and Fr. Michael Kwiatkowski (Chair). The Directors and administration of UCEF sincerely welcome Fr. Kwiatkowski as the new Chair of the Foundation.

Обрано нового голову УКОФ у Канаді

Рішенням Ради Директорів Української Католицької Освітньої Фундації (УКОФ) Канади, засідання якої відбулося 24 червня 2009 року в Торонті, новим Головою Фундації обрано о. д-ра Михайла Квятковського.

Михайло Квятковський народився в Манітобі. Згодом жив у м. Брандоні. Чотири роки навчався в колегії св. Володимира при Малій семінарії отців Редемптористів в Робліні а в 1980 р. вступив до Української Папської Семінарії св. Йосафата у Римі, де завершив філософські та богословські студії. Свячення отримав з рук Митрополита Максима Германюка (м. Брандон). Після шести років душпастирського служіння при парафії Покрова Пресвятої Богородиці (м. Вінніпег) о. Михайло Квятковський повернувся до Риму, де згодом захистив докторат зі східного канонічного права (JCOD) у Папському інституті східних наук. В часі студій у Римі він також служив парохом приблизно півроку у Манчестері (Англія). У 1997-1999 рр. став канцлерем Патріяршої курії УГКЦ у Львові; у 2000-2006 рр. Віце-ректором і духовником Українського Католицького Університету. Підчас його пербування у Львові, він був суддею та головою Патріяршого суду та капеляном при Військовому Інституті. Упродовж 2007-2009 рр. був відповідальним за духовну формацію в Семінарії Св. Духа в Оттаві. У 2007 о. Квятковський був запрошеним вступити до Дирекції УКОФ. З вересня 2009 р. продовжуватиме парафіяльне служіння при церкві Пресв. Євхаристії у Вінніпезі.

“Сьогодні, коли наша Церква є на різних континентах, ми потребуємо особистостей, які своїм досвідом, своїми Богом даними талантами зближують в розсіянні сущих. Отець Квятковський належить до них.

Він втішається повагою, приязню та любов’ю багатьох людей з різних країн і континентів. Під час його тривалої праці в Україні він пізнав душпастирські, наукові, навчальні перспективи нашої Церкви. Я особисто дуже вдячний йому за тих п’ять років служіння в ректораті УКУ, коли він був віце-ректором, керівником духовно-пасторального відділу”, каже ректор УКУ о. д-р Борис Ґудзяк. «Як студенти, так і викладачі у нього сповідалися і знаходили велику підтримку. Гадаю, визнана всіма цілісність особистості отця Квятковського сприятиме його праці у Фундації для потреб Університету».

У 2000 р. на пропозицію ректора УКУ покликано о. Михайла Лозу створити Українську Католицьку Освітню Фундацію Канади. “Отець Михайло Лоза виконав надзвичайно важливу ролю в організації УКОФ у Канаді. Було непросто налагодити всі справи. Він і його дружина Оксана дуже багато часу присвятили Фундації, зібрали добрих співпрацівників, відданих членів Ради Директорів”. Засновними Директорами Фундації були преос. вл. Корнелій Пасічний, о. Михайло Лоза, о. Роман Ґаладза, проф. Юрій Даревич, п. Ігор Комарницький і п. Роман Мельник. У 2001 р., започаткувавши юридичне оформлення Фундаціїї, отець Михайло Лоза став її Екзекутивним Директором, а Головою став проф. Юрій Даревич.

З ініціятиви голови, першим завданням тоді було визначено знайти 100 меценатів, які б пожертвували по одній тисячі долярів і тим самим заснували Постійний Фонд УКОФ Канади. Вже невдовзі вони перевершили цю мету, зібравши понад $100,000 у перших двох місяцях кампанії. Це дало початок плідної праці Фундації.

УКОФ отримала статус харитативної організації у 2005 році і найняла Адміністративного Директора Ладу Даревич. Отець Лоза відступив як Екзекутивний Директор і перебрав Головство Ради Директорів. Восени 2008 р. до складу постійних працівників УКОФ ввійшли Лора Давсон (Директор Розвитку) та Меланія Манзатюк. А у листопаді 2008 р. УКОФ отримала офіційно статус федеральної харитативної корпорації.

Інкорпорація УКОФ дозволяє її розширити свою діяльність по цілій Канаді, особливо у розвитку та розширенні її дорадчих комітетів у різних містах Канади. Ці комітети, „Приятелі УКУ”, будуть організувати щорічні імпрези (зустріччі, бенкети, доповіді, тощо) на користь Українського Католицького Університету (УКУ) у Львові. Такі заходи є вже заплянованими і мають відбуватися цієї осені у містах Вінніпеґ, Монтреаль, Калґарі та Торонто.

“Сьогодні УКОФ має добру юридичну основу, добре ім’я, і це великою мірою заслуга отця Михайла Лози, якого, як і отця Квятковського, дуже люблять як у Канаді, так і в Україні”, говорить Ректор УКУ.

“Зусиллям перших Директорів УКОФ, та завдяки щедрих меценатів, наша Фундація стає дійсним джерелом постійної підтримки освітних проєктів при УКУ”, сказала Лада Даревич, Адміністративний Директор УКОФ. “Під проводом та візією о. Квятковського, ми очікуємо дальшого розвитку і успіхів Фундації на користь Українського Католицького Університету.” До теперійшної Ради Директорів входять о. Роман Ґаладза, о. Михайло Лоза, проф. Юрій Даревич, п. Ігор Комарницький, п-і Марта Левицька та о. Михайло Квятковський (Голова). Дирекція та адміністрація УКОФ щиро вітає о. Квятковського як нового Голову Фундації!

Retired Doctor Gives $1 Million to Ukrainian Catholic University Dr. Maria Fischer-Slysh becomes UCU’s biggest individual Canadian donor

2009-08-01T15:00:00.004-04:00

(Scroll down to read this article in Ukrainian)
By Petro Didula

LVIV—Dr. Maria Fischer-Slysh, a retired pediatrician now living in Toronto, has given $1 million to the Ukrainian Catholic Education Foundation (UCEF) to be used for the development of the Ukrainian Catholic University (UCU) in Lviv, Ukraine, making her the University’s largest individual Canadian donor.

Dr. Fischer-Slysh is already well known in Ukraine and the Diaspora for her charitable giving. As was her late husband, the late Dr. Rudolph Fischer, she is especially devoted to the development of Ukrainian educational institutions, particularly as they support the revival of Ukrainian culture and spirituality.

"Dr. Maria Fischer-Slysh is one of those people who ‘live Ukraine,’ who have totally dedicated themselves to all matters Ukrainian,"

said Fr. Borys Gudziak, Rector of UCU. His family has been close to the Fisher-Slyshes since he was a boy.

Their philanthropic activities have included: establishing a scholarship fund at the Foundation of the Ukrainian Free University; decade-long support for an annual contest to encourage the use of the Ukrainian language among the children of Crimea, called “We are your children, Ukraine”; donating $100,000 toward the publication of the English-language translation of Mykhailo Hrushevsky's multi-volume _History of Ukraine-Rus'_, a project of the Canadian Institute of Ukrainian Studies; and $5,000 to publish a book about the Holodomor, Under a Black Brand (Pid Chornym Tavrom).

Her gift to the Ukrainian Catholic University, however, has the distinction of making Dr. Fischer-Slysh the largest individual Canadian donor to the Lviv-based University.

Asked why she gave so generously to UCU, she replied, “From childhood my parents raised me in a very religious spirit. Father and mother were very devout. Every day before work, my father went to Liturgy. So I thought it my duty to help the Ukrainian Catholic University. The task of this institution is to form good priests, conscious Ukrainian patriots, professionals who are honest, hard-working, and dedicated to the church and the people. Without such dedication and an appropriate upbringing, Ukraine will not achieve anything. Thank God that in Ukraine, though they lived through Bolshevism, people are not as degraded as [people] here are by atheism and indifference. People there, particularly in Halychyna, are very religious.”

Dr. Fischer-Slysh’s personal friendship with the family of Fr. Borys Gudziak also played a role in her decision. “My husband and I knew the Gudziaks very well…from annual conventions of the Ukrainian Medical Association. [Father Borys’ father and Dr. Rudolph Fischer-Slysh were medical doctors.] I often visited Ukraine, Lviv. During these visits I heard about UCU,” recalled Dr. Fischer-Slysh.

“Being a Ukrainian Catholic, knowing the traditions of Metropolitan Sheptytsky and Patriarch Josyf [Slipyj], and being herself a highly-qualified professional, she understands that the future of Ukraine is connected with quality education and ethical and moral upbringing,” said Father Borys from his office at UCU. “She is very disturbed by corruption in Ukrainian politics and economics. As an active participant in various civic organizations, in particular the Ukrainian Medical Association of North America, she understands that initiatives like UCU, which Patriarch Josyf founded in Rome with the help of her generation, need substantial support. And the many years of her acquaintance with the idea of UCU, with those efforts of Patriarch Josyf, which laid the foundation for the development of the University in the now independent Ukraine, were, in my opinion, the grounding of her understanding of this project. For those who recall the role of the Theological Academy in Lviv up to [World War II], who saw how Patriarch Josyf made every effort to develop UCU in Rome, regardless of the fact that at that time only about 200 Ukrainians lived in the whole of Italy, [for them] it was natural to believe that for the future of the Church, youth, and scholarship in Ukraine, the Ukrainian Catholic University is very important.”

Among her affiliations, Dr. Fischer-Slysh is a long-time member of the Board of Directors of the Ukrainian Medical Association of North America (UMANA) in Chicago; head of the Friends of the Academic Gymnasium in the Diaspora; a member of the board of the Canadian Society of Friends of Ukraine; and also holds memberships in the Shevchenko Scientific Society and the League of Ukrainian Philanthropists in Kyiv.

She was born in 1922 in Kolomyia, Ivano-Frankivsk Region, to Dr. Adolph and Olha Slysh. Until World War II, she lived with her parents in Lviv, where she studied at the Academic Gymnasium. After the Bolsheviks invaded in 1939, her family ended up on the list of “enemies of the people” and left Lviv, travelling to Belz and then Chelm. Later they made their way well beyond the Soviet orb and settled in Munich, where she graduated from the Medical Faculty of Ludwig Maximilian University. In 1950 she received an M.D. and emigrated with her family to the United States, where she was involved in private practice treating children in Kankakee, Illinois. In 1959, she married Dr. Rudolph Fischer, a fellow immigrant. He was born in 1912 in Straubing, Bavaria, and finished his medical studies at Berlin’s Humboldt University after serving as a doctor with the Wehrmacht on the western and eastern fronts. Dr. Fischer died in 1982.

Dr. Fischer-Slysh’s gift to UCU will be used to endow two departments in the Faculty of Philosophy and Theology, help build a conference hall, and offset UCU’s general operating expenses.

Further information about UCU (in English and Ukrainian) is available on the University’s website. Readers may also contact the Ukrainian Catholic Education Foundation (UCEF), which supports UCU through various scholarships, programs and endowments.

Petro Didula is former editor of Patriarchate and serves as press attaché at the Ukrainian Catholic University.

Героїка меценатства: княжий дар д-р Марії Фішер-Слиж на розбудову Українського Католицького Університету

Петро Дідула

Один мільйон долярів − це сума, яку передала д-р Марія Фішер-Слиж на розвиток Українського Католицького Університету у Львові. Тим вона стала найбільшим особистим в Канаді меценатом цього університету.

Д-р Фішер-Слиж вже добре знана як в Україні, так і на поселеннях своєю широкою харитативною діяльністю. Разом із чоловіком світлої пам’яті Рудольфом Фішером вони виступили щедрими жертводавцями на чисельні громадські цілі. Особливе зацікавлення подружжя Марії та Рудольфа мали до розвитку українських освітніх установ та проєктів. Свого часу вони заснували стипендійний фонд при Фундації Українського Вільного Університету, упродовж 10-ти років підтримували конкурс української мови для дітей Криму “Ми діти твої, Україно”, 100 тисяч долярів передали на видання Української Енциклопедії та 5 тисяч долярів на книжку про Голодомор “Під чорним тавром”.

Але у випадку із Українським Католицьким Університетом дар д-р Марії Фішер-Слиж перевершив усі попередні. Про причини такої уваги до цього університету ми запиталися у самої меценатки. “Мої батьки виховали мене змалку в дуже релігійному дусі,” відповіла вона. “Тато і мама були дуже побожні. Тато щодня перед роботою бував на Службі Божій. Вони прищепили мені справжню релігійність та відданість Українській Церкві. Отож я вважала своїм обов’язком допомогти Українському Католицькому Університетові. Завдання цієї установи − виховати добрих священиків, свідомих українських патріотів, чесних, працьовитих, відданих Церкві й народові фахівців. Без посвяти і відповідного виховання Україна не здобуде нічого. Дякувати Богові, в Україні, попри пережитий більшовизм, люди ще не є такі зіпсовані, як тут, атеїзмом та байдужістю. Там люди, головно в Галичині, є дуже релігійні”.

Особисте знайомство д-р Фішер-Слиж із родиною ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка також відіграло свою ролю. “Ми з чоловіком дуже добре знали панство Ґудзяків, батьків о. ректора Бориса Ґудзяка, із щорічних з’їздів Українського Лікарського Товариства, де збиралися лікарі-українці. Я часто відвідувала Україну, Львів, чула під час цих відвідин про УКУ,” пригадує вона.

Ректор УКУ знайомий із меценаткою ще з дитинства.

“Д-р Марія Фішер-Слиж належить до тих людей, які живуть Україною, які присвятили усіх себе українській справі,”

розповідає о. Борис Ґудзяк. “Будучи греко-католичкою, знаючи традиції Митрополита Шептицького та Патріярха Йосифа і сама будучи висококваліфікованим професіоналом, вона розуміє, що майбутнє України пов’язане з якісною освітою та етичним і моральним вихованням. Вона дуже переживає за корупцію в українській політиці та економіці. Як активний учасник різних громадських організацій, зокрема Українського Лікарського Товариства Північної Америки, вона розуміє, що такі ініціaтиви як УКУ, який Патріярх Йосиф заснував ще в Римі з допомогою її покоління, потребують суттєвої підтримки. І це багатолітнє знайомство з ідеєю УКУ, з тими зусиллями Патріярха Йосифа, що ставили фундамент для розвитку Університету вже в незалежній Україні, стали, на мою думку, таким підґрунтям розуміння цього проєкту. Для тих, які пам’ятають ролю Богословської Академії у Львові до війни, які бачили, як Патріярх Йосиф докладав усіх зусиль, щоб розвивати УКУ в Римі, при тому, що в цілій Італії на той час проживало яких 200 українців, природно було повірити, що для майбутнього Церкви, молоді й науки в Україні Український Католицький Університет є дуже важливим”.

Д-р Фішер-Слиж сьогодні є на емеритурі і проживає в Торонті (Канада). Свого часу вона працювала лікарем-педіатром. Вона є Дійсним Членом Управи Лікарського Товариства Північної Америки (Чiкаґо), Головою Товариства Приятелів Академічної Ґімназії в діяспорі, Членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, Членом Управи Канадського Товариства Приятелів України, Членом Ліги Меценатів (Київ). Д-р Фішер-Слиж − щедра фундаторка-меценатка відродження української науки, духовности та культури.

Д-р Марія Фішер-Слиж народилася в Коломиї 1922 р., в родині судді д-ра Адольфа і Ольги Слиж. До Другої світової війни мешкала з батьками у Львові, де навчалася в Академічній ґімназії. У 1939 р. з огляду на небезпеку з боку сталінського окупаційного режиму її родина змушена була залишити Львів і переїхала до Белзу, а відтак до Холму. Потім Марія опинилася в Мюнхені, де і закінчила медичний факультет Університету Людвіка Максиміліяна. У 1950 р. стала доктором медичних наук і разом з родиною еміґрувала до США, де займалася активною приватною практикою, лікувала дітей в місті Канкакі, в штаті Ілліной. Її чоловік світлої пам’яті д-р Рудольф Фішер був також лікарем. Він народився у 1912 р. в місті Штраубінґ, Баварія. Закінчив медичні студії на Університеті Гумбольта в Берліні. В часах Другої світової війни був військовим лікарем при Вермахті на Західному і Східному фронтах. З Марією Слиж вони побралися у 1959 р.

Княжий дар д-р Фішер-Слиж уфондує дві катедри філософсько-богословського факультету УКУ, а також частина коштів буде вжита на будівництво конференційної залі та на загальні потреби університету.

Детальнішу інформацію про УКУ англійською та українською мовами можна знайти на веб-сторінці університету. Читачі можуть також звертатися до Української Католицької Освітньої Фундації (УКОФ), яка підтримує різні проєкти при УКУ, так як стипендії для потребуючих студентів.

Петро Дідула є журналістом Українського Католицького Університету і колишнім редактором журналу “Патріярхат”.

2009 UCEF Lecture

2009-06-10T13:33:00.005-04:00

Святкова зустріч і доповідь УКОФ

На запрошення Української Католицької Освітньої Фундації в Канаді близько сотні осіб завітало до КУМФу в Торонто 27 квітня 2009 року, щоб взяти участь у святковій зустрічі та послухати завідувача катедри церковної історії, колишнього директора Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету д-ра Олега Турія.

По теплому привітанні, молитві та вступному слові голови УКОФ о. Михайла Лози адміністративний директор Фундації Лада Даревич розповіла про діяльність УКОФ протягом 2008 року. Вона наголосила на проєктах і програмах, які підтримала Фундація, а саме: надання 35 стипендій студентам Українського Католицького Університету, Львівської Духовної Семінарії Св. Духа, та Семінарії св. Духа і Інституту Шептицького в Оттаві, Інституту “Camillianum” у Римі, підтримка 3 професур і катедр УКУ, забезпечення 3 дотацій на подорожі, здійснення 6 видавничих проєктів та додаткова підтримка 4 програм при УКУ (літнього семестру, філософсько-богословського факультету, інституту літургійних наук та бібліотеки УКУ).

Організовуючи таку імпрезу, УКОФ мала на меті не лише прозвітувати про свою діяльність, але й гідно вшанувати своїх жертводавців. Бо ж відомо, що якими б визначними не були наукові винаходи чи освітні змагання, їх успіх та розвиток значною мірою залежить від фінансування. Отож у своїй промові пані Даревич назвала найбільших меценатів Круга Митр. Шептицького – саме тих, котрі склали значні пожертви впродовж років, забезпечуючи майбутнє Української Католицької Церкви, яке передбачив Митрополит Андрей. Серед них – Богдан і Леся Бульчаки, о. Василь Галярник, Володимир і Стефанія Лехи, Дарія Муцак-Ковальська ($100,000-$249,000), д-р Теодор Дзюбановський ($250,000+) та почесний член Круга д-р Марія Фішер-Слиж ($1,000,000). Цей княжий дар д-ра Фішер-Слиж був особливо оцінений під час зустрічі. Д-р Олег Турій зачитав подячного листа, якого він привіз зі Львова від ректора Українського Католицького Університету д-ра Бориса Гудзяка. У листі, зокрема, наголошувалося: „Великою радістю для цілого університету є те, що в часі економічної кризи можемо розвивати свою діяльність завдяки великодушності наших вірних жертводавців, серед яких важливе місце займає д-р Марія Фішер-Слиж. Своїм дарунком вона зробила неоціненний вклад не лише у розвиток університету, але в майбутнє країни”. За жертовність та надзвичайну пітримку від імені УКУ та УКОФ в Канаді та Америці д-р Марії Фішер-Слиж було вручено пам'ятну кришталеву тарілку, грамоту і квіти. Заля схвильовано очікувала слова самої винуватиці торжества. І коли вона, долаючи з неабияким зусиллям відстань, підійшла до пюпітра, усі привітали її гучними оплесками. Що спонукало її до такого великого датку для УКУ у Львові? Д-р Слиж відповіла, що вважає своїм обов'язком допомагати Україні – із вдячності Богові за своє щасливе життя. “Я дякую Всевишньому за поміч родині у вільному світі. Я відчуваю, що то мій обов’язок помагати Україні, що я роблю від часу її незалежности. Коли тисячі людей мого віку мучилися по тюрмах, засланнях на тяжких каторжних роботах, то я жила у вільному світі, мала змогу працювати і помагати другим. Нехай моя допомога буде в їх пам’ять!” – завершила свою промову меценатка.

Така пожертва (мільйон долярів! ) може стати добрим прикладом для наслідування в українській громаді. Адже наукові та освітні проєкти співпраці Фундації з Українським Католицьким Університетом багатогранні і потребують подальшої фінансової підтримки. Саме на цьому закцентував увагу присутніх головний доповідач - завідувач катедри церковної історії УКУ д-р Олег Турій. Представляючи його достойній авдиторії президент Інституту канонічних студій у Римі о. Іван Дацько наголосив, що плідний молодий науковець Олег Турій (у його творчому доробку понад 75 власних праць та рецензій, понад 25 редагувань монографій і статей) виростав ув атеїстичній Україні, отож з власного досвіду свідчить, що релігійне життя в Україні не лише вижило, а воно є живуче і життєдайне. Говорячи про віру після атеїзму та розвиток релігійного життя в сучасній Україні (саме такою була тема доповіді), д-р Турій наголосив, що слід брати до уваги трагедію ХХ століття - епохи терору та насилля – яка породила „нову людину”, homo sovieticus, з її приниженою гідністю, розтоптаною честю, спотвореною мораллю та деформованою свідомістю. Та незважаючи на це, статистика свідчить про зростаючу кількість віруючих в сучасній Україні (60% сьогодні в порівнянні з 44% у 1993 році). За результатами найновішого опитування у рамках Міжнародної програми соціяльних досліджень (ISSP) про місце релігії у житті громадян 44 країн, Україна за рівнем релігійности її громадян посідає п'яте місце у Європі після Кипру, Польщі, Словаччини та Португалії. Практикуючих християн побільшало і серед молоді завдяки інтенсивній катехизації та вивченню основ християнського віровчення в недільних та (подекуди) загальноосвітніх школах. На щастя, час конфліктів та міжконфесійного розбрату в Україні вже перейшов свою кульмінаційну фазу, про що свідчить зменшення баталій за храми та налагодження контактів і конкретних форм співпраці між єрархами та вірними різних конфесій. Як приклад, д-р Турій навів ініціятиви Українського Католицького Університету: серію наукових симпозіюмів про Берестейську унію, мирянський екуменічний семінар, перший в Україні юдео-християнський діялог, зустрічі представників польської й української інтеліґенції, спільно проведену з Києво-Могилянською Академією конференцію про ідею „Київської Церкви” та ініційовані УКУ богословські симпозіюми у Вюрцбурзі та Гамінґу щодо взаємин греко-католиків із римо-католиками. По закінченні доповіді присутні мали нагоду задати доповідачеві запитання. І хоч вони були розмаїтими, висновувалося одне: якщо ми хочемо мати майбутнє як українці-християни, мусимо осмислити власну церковну ідентичність та поєднати її зі спільною християнською сутністю. І друге: богословія, історія вартує того, щоб їх підтримувати, а майбутні покоління – вдячно пожинати рясні плоди з наших з вами нинішніх інвестицій в науку та освіту.

Квітка Гриньків-Лопушанська

2009 UCU Summer School

2009-01-20T14:18:00.004-05:00

THE UKRAINIAN CATHOLIC UNIVERSITY’S 2009 SUMMER SCHOOL LISTINGS

The Ukrainian Catholic University’s Summer Schools offer academic learning in an international context. Their purpose, to enable intense study while encouraging growth in personal faith, is done so through forums which promote intercultural understanding and spiritual growth.

The summer programs cover a variety of fields, including both modern and classical languages, as well as theology, art, and leadership – themes closely related to UCU’s mission. Every summer from late May to early August, UCU welcomes some 400 students world-wide who primarily study within the disciplines of liberal arts and social sciences.

School of Ukrainian Language & Culture Summer School

June 22 – July 31, 2009

Each summer, highly motivated students arrive in historic Lviv from all over North America and Europe to immerse themselves in Ukrainian language and culture. Our international faculty consists of experienced teachers of Ukrainian as a foreign language. The program is divided into three or six-week study periods (eligible for University credit) at the beginner, intermediate and advanced levels. No previous experience of Ukrainian is required for this program.

For more information, please visit: www.ucu.edu.ua/uss

Application Deadline for sessions beginning June 22, 2009: June 1, 2009
Application Deadline for session beginning July 13: June 30, 2009

The Summer School of Icon-Painting

July 5 – July 25, 2009

The Summer School of Icon-Painting not only teaches participants basic icon-painting skills, but also introduces them to icon theology and reveals the spiritual richness of iconography. Participants will have a chance to experience spiritual growth while working on their own icon and by taking part in the Liturgy of the Byzantine rite.

For more information, please visit: www.ucu.edu.ua

Application Deadline: June 2, 2009

The Sacred Music Summer School

August 2 – August 23, 2009

UCU’s Sacred Music Program provides a uniquely spiritual experience for church choir conductors, cantors, liturgical singers and teachers alike. Classes include: liturgical singing, voice lessons, conducting, theology of church singing, history and theory of liturgical singing, etc. All those called to sacred music ministry are invited to apply. Knowledge of Ukrainian is an asset, but not required.

For more information, please E-mail: irmos@ils.org.ua

Or visit: www.ucu.edu.ua

Application Deadline: May 1, 2009

CALL FOR VOLUNTEERS – Teach English as a Second Language in Ukraine!

July 3 – July 25, 2009

Interested in teaching abroad? UCU is seeking volunteers for its Carpathian English Summer School 2009. The month-long program offers a chance to live with Ukrainian college students, experience Eastern Christianity, and learn about the new challenges facing this ancient country. No prior knowledge of Ukrainian is necessary.

For more information, please visit: www.ucu.edu.ua

Application Deadline: March 30, 2009

Rev. Dr. Gudziak’s November Interview

2008-11-30T14:02:00.001-05:00

Watch Rev. Dr. Borys Gudziak’s November 2008 interview on EWTN (Global Catholic Network):
http://www.ewtn.com/audiovideo/index.asp
Scroll down to Archived Videos and select EWTN Live

PLEASE NOTE SYSTEM REQUIREMENTS FOR WATCHING VIDEOS ON EWTN TV:

MAC USERS
Apple Operating System: Mac OS X v10.3.9, 10.4 and later.
Media Player: QuickTime 7.0 and later, plus Flip4Mac WMV and the Flip4Mac Streaming Utility.
Browser: Apple Safari 2.0 and later or Mozilla Firefox 1.0 and later.
Flash: Adobe Flash Player 8.0 and later.

PC USERS
Microsoft Operating System: Windows 98 Second Edition, 2000, XP, ME and Vista.
Media Player: Windows Media Player 6.4 and later.
Browser: Microsoft Internet Explorer 5.5 and later, Mozilla Firefox 1.0 and later, or Netscape 4.7 and later.
Flash: Adobe Flash Player 8.0 and later.

2008 UCU Summer School

2008-06-01T14:11:00.000-04:00

The Ukrainian Catholic University in Lviv invites you to its Summer Semester 2008

Ukrainian Language Summer School 2008

June 21 – August 1, 2008
Each summer, highly motivated students arrive in historic Lviv from all over the North America and Europe to immerse themselves in the Ukrainian language and culture.
Our international faculty of native speakers are experienced teachers of Ukrainian as a foreign language. A key element of the program is our staff or tutors who live in the dormitory, eat with the students and are always available.
Read more…

The Summer School of Icon Painting

July 8 – 26, 2008
The Summer School of Icon Painting is the unique chance for those Christians, who wish to gain some skills in iconography. The aim of the School is not only to teach its participants some basic drawing skills, but to introduce a basic theory of the theological icon and to reveal spiritual richness of iconography. The School participants will have a chance to witness spiritual experience while working on icon.
More…

The Lay Leadership Summer School

August 2-17, 2008
Each year Lay Leadership Center in cooperation with its partner organizations organizes the Lay Leadership Summer School. Participants have the opportunity to obtain and to improve their leadership knowledge and skills through various training sessions. Seminars provide participants the opportunity to discuss contemporary problems of the Church and state relationship.
Read more…

The Sacred Music Summer School 2008
- registration is now closed

May 2 - 11, 2008
Church choir conductors, cantors, liturgical singers, teachers, as well as those called to sacred music ministry are invited to attend.
The programme includes: liturgical singing, voice lessons, conducting, theology of church singing, history and theory of liturgical singing.
Read more…

Applicants from North America should contact Roman Hurko: rhurko@hotmail.com

UCU Seeks Volunteers for Summer Schools 2008 - application process is now closed
July 2 – 28, 2008
The Ukrainian Catholic University is seeking volunteers for its English and German Summer Schools 2008 in Ukraine. The month-long program offers a chance to live with Ukrainian college students, experience Eastern Christianity, and learn about the new challenges facing this ancient country.
More…

UCU Celebrates Accreditation of Theology

2006-03-09T14:00:00.002-05:00

Lviv – Joined by bishops, religious, and representatives of the government and education, the Ukrainian Catholic University (UCU) on 9 March 2006 celebrated the licensing of theology as an academic discipline by Ukraine ’s Ministry of Education. The ministry announced its decision on 2 March, following long years of hard work by the staff of the university. UCU Rector Fr. Borys Gudziak spoke about the matter at length at a 6 March press conference.

As Fr. Gudziak said, thanks to the work of numerous generations of priests, scholars and the faithful of different denominations, the years-long work of UCU is a success. On 2 March, at a session of the National Accreditation Committee, theology finally received recognition in Ukraine . This event completed stage one of the development of theological studies and education in Ukraine , and work on stage two is already being done. UCU played a leading role in the accreditation of theology.

The importance of the academic recognition of theology is underlined by the fact that Ukraine was the only country in Central and Eastern Europe where theology enjoyed no civil rights. According to the rector of UCU, today dozens of theological schools of different denominations that have already been active in Ukraine may make use of this precedent.

“We are witnesses to a great breakthrough: Christian ideas have found a proper place in the scholarly and social life of Ukraine , where the nation was deeply wounded by the dramatic history of the 20 th century and where painful economic, social and political transformations continue. This society has an acute need to accept the potential which religious life offers. After 15 years of independence, Ukraine is still looking for ways to turn from an officially atheist society to a multi-denominational one, where people would not lose the opportunity to give a critical analysis of the outlook and mission of religious communities. That is where the task of the theologian lies,” said Fr. Gudziak.

The rector of UCU said that theology would not have been recognized without the Orange Revolution. It was Ukrainian President Viktor Yushchenko who supported the idea of the accreditation of theology in Ukraine . Also important was the support of other schools, in particular Lviv National University , the National University of the Kyiv Mohyla Academy , Krok University , and Chernihiv National University.

“With every step there were more and more people and institutions that supported the accreditation of theology in Ukraine ,”

said Fr. Gudziak. “Those were the Orthodox hierarchs of different denominations, the All-Ukrainian Council of Churches, seminary administrations, the Lviv Council of Rectors, the journal ‘Krytyka,’ foreign ambassadors, and politicians and foreign scholarly centers like Harvard University, the Canadian Institute of Ukrainian Studies, the Petro Jacyk Center, and other international universities and foundations.”

Regarding new tasks for UCU, Fr. Gudziak said that he believes the most important thing is to develop and strengthen the Ukrainian “school” of theology even more.

“It is also possible that Ukraine , which, to a large extent due to the ecclesiastical opposition movement, overcame totalitarian regimes, may become the place where the proposal of a new outlook for the Europe of the 21 st century is formulated. Theology may play an important role in this process. To form a school which would not close its eyes to the sufferings of modern people, in their deep spiritual needs and in social and economic injustice, is the key task of UCU,” said the rector.

Today nearly 1000 students study at UCU, full- and part-time. The university has two faculties: of history and theology. It plans to open a Department of Social Pedagogy in the fall. Today 120 graduates of UCU are pursuing graduate degrees in leading institutions abroad.

Source: www.ucu.edu.ua

2005 News

2005-10-09T13:57:00.002-04:00

ІНВЕСТИЦІЯ В НАУКУ:СТИПЕНДІЇ ІМ. ВОЛОДИМИРА БОЛЮБАША

В середу 9-го листопада 2005 року, п’ятнядцяць студентів Українського Католицького Університету (УКУ) у Львові отримали семестрову стипендію ім. Володимира Болюбаша – знаного громадського діяча та мецената з Канади. Кандидатів вибирала створена в травні стипендіяльна комісія, до якої входять представники деканатів, навчальної частини, відділу розвитку та плянування, а дорадниками є керівники курсів. Критеріями вибору студентів були: фінансова потреба, громадська заанґажованість та успіх в навчанні.

Стипендії ім. Володимира Болюбаша вручила студентам мґр Христина Болюбаш, дружина покійного мецената. Вона сказала: “У студентах УКУ я бачу величезний потенціял, який підніматиме Україну. Благочинністю займався мій покійний чоловік. Викладаючи в Львівському національному університеті зауважив, що є багато обдарованих студентів, які інколи не мають грошей навіть на транспорт. Повернувшись до Канади, він не лише займався наукою, а й мав восьмихвилинну передачу на радіо, в якій розповідав про події в Україні, їхній можливий розвиток. Особливу увагу приділяв молодому поколінню, його потребам, можливостям та натхненно заохочував слухачів жертвувати на це фонди. І люди не відмовляли”.

Володимир Болюбаш родом із Золочівщини (Львівська обл), еміґрував до Канади, де спочатку займався фармацевтичним підприємством, а пізніше повністю присвятив себе науці та освіті. В усіх своїх починаннях Володимир Болюбаш дбав про вишкіл молодого покоління, провідників української нації. Уже сім років в Львівському Національному Університеті ім. Івана Франка діє широкомаштабна стипендіяльна програма, з якої скористало понад 2,000 талановитих студентів. Від осени 2005 року таку ж можливість отримали й студенти УКУ.

Стипендійний фонд ім. Володимира Болюбаша був створений при Українські Католицькій Освітній Фундації (УКОФ) в Канаді, яка має на меті помогти в дальшому розвитку Української Католицької Церкви та її освітних установ таких як УКУ у Львові. Крім цього фонду, УКОФ вдержує інші постійні фонди окремого призначення, як на приклад, Фонд ім. Володимира і Стефанії Лехів для публікації книжок на релігійні теми та для релігійного навчання та Фонд ім. о. Василя Ґалярника для фінасування професорів-відвідувачів при УКУ у Львові. УКОФ теж фінансує багато інших заходів скерованих на підтримку української католицької освіти: стипендії для семинаристів в Україні та Канаді, в тому числі стипендії для студентів Інституту Шептицького при Університеті св. Павла в Оттаві, літні програми, посилки релігійно-наукових матеріалів і книжок на Україну, та інше.

За дальшими інформаціями про проєкти УКОФ, або щоб отримати обіжники Фундації, прошу звертатися до адмістративного директора на ч. тел. (416) 239-3495, або електронною поштою на ucef@ucef.ca . Дальші інформації можна також набути на веб сторінках УКОФ (www.ucef.ca) та УКУ (www.ucu.edu.ua).

Лада Даревич
Aдміністративний директор
УКОФ